У селі Прилипче Заставнівського району священик зомбує
людей. Громада села не може позбутися незвичайного «наставника».
…Вона прийшла до редакції нашого часопису з останньою надією за порадою, як
сама сказала, розумних людей. Не стара ще, інтелігентна буковинка, котра все
життя працювала та сама виховувала (бо так склалася доля) єдину доньку,
гірко плакала: зараз вже повнолітня її дитина упіймалася в тенета
незрозумілої віри та незрозумілого священика з с. Прилипче, що на
Заставнівщині. Вона готова втратити роботу, продати все своє майно, покинути
рідну неньку – аби бути там, де, за її словами, «святе місце»…
Біда наскочила три роки тому
— Моя донька – людина освічена. Закінчила місцевий університет, була
відмінницею. Влаштувалася на роботу та жила, як всі молоді люди, —
розповідає Валентина Іванівна – Як і всі, ходила на богослужіння до
православної церкви, спілкувалася з друзями. Та якось, кілька років тому,
дізналася, що у Прилипчому на іконі зацвіла лілія й одразу вирішила туди
поїхати.
Диво-квітку на образі справді бачила і сама пані Валентина. До тієї
сільської церкви потягнулися люди – на їхнє переконання, там можна було
зцілитися від хвороб.
Часто їздила туди і Олександра. Увечері після роботи їде, а вранці
повертається. А якось сказала матері:
— Там – святе місце. Там похований Іван Грозний, княгиня Ольга, там спочиває
цар Ніколай з сім’єю. За них треба молитися. Треба йти туди назавжди…
У боротьбі за свою дитину Валентина Іванівна провела вже кілька років. Вона
не впізнає доньку – та почала одягатися у все чорне, на голову пов’язувати
хустину. Мати бачила, що нічні богослужіння виснажили дівчину. Тому їздила
до Прилипчого та забирала її майже силоміць додому. Та все повторювалося, і
жодні умовляння рідної людини не змогли її напоумити. Олександра досі щоразу
мчить туди, де отець Олег «очищає душу й тіло».
«Маємо, на жаль,
проблему…»
Прилипче – гарне, ошатне, гонорове село. І люди у ньому працьовиті та
наполегливі. А ще – набожні. Бо храм у селі – Свято-Успенська церква –
ніколи не зачинявся. Люди кажуть, що і війну, і совєтчину пережили святі
його стіни.
— Священик Олег був призначений настоятелем храму десь років з 10 тому.
Родом з Одещини, до села свого часу приїхав з дружиною та однією дитиною, а
зараз у родині трійко діточок. Спочатку чоловік був спокійним і набожним, як
і належить бути священику, — розповідають у Прилипчому. – Службу Божу
відправляв у денну пору, а років зо три тому, порадившись із прихожанами,
взявся й за нічні богослужіння. Потім ні з того, ні з сього став займатися
екзорцизмом (вигнанням злих духів), перестав визнавати церковну ієрархію.
Місцева громада попросила священика припинити незрозумілі дійства. Тим
більше, що до нього на сеанси «зцілення» дедалі частіше стали приїжджати
люди чужі… Священик Олег доводив прилипчанам, що це робити необхідно.
— Маємо, на превеликий жаль, таку проблему, — каже сільський голова Роман
Бойко. — Люди сварилися поміж собою, вимагали не залучати чужих. Чи справді
відбувається зцілення, прилипчани досі не можуть сказати напевне, —
сільських людей серед «біснуватих», дяка Богові, ще не було…
Він сам залишив храм та перейшов у церковний корпус
Громада села звела біля церкви гарний будинок – аби люди мали де
відзначати храмове свято (28 серпня, — Н.Б.) та мали де зупинятися ті, хто
приїжджає до них на храм з сусідніх сіл та районів. Організатором
будівництва був Олег Попов. Отож коли селяни почали вимагати від нього
припинити виганяти злих духів, а ще – прославляти царів-мучеників, священик
покинув церковне приміщення та перейшов до цього.
– Ще раніше він поселив тут кількох «болящих», пояснивши громаді, що їх,
мовляв, треба зцілювати, — розповідають у селі. —Що то за люди, ніхто з
селян не знає. Вони називають себе монахами, ходять селом всуціль зодягнені
у чорне – аж страшно. Всі у Прилипчому знають, що вигнання «злих духів»
триває. А сільська громада звернулася до Владики – щось, мовляв, треба
робити зі священиком – збився чоловік з дороги праведної… Надто обурилися
всі, коли і у єпархіальному управлінні дізналися, що Попов справді став на
неправильний шлях. І незаконно зайняв будинок, котрий належить
Свято-Успенському храму УПЦ (МП). Тому прихожани хочуть, аби чоловік «добром»
звільнив його.
Крім того, нинішній настоятель церкви отець Ігор доїжджає до Прилипчого з
Чернівців, бо йому ніде жити у селі. Тоді й це питання легко б вирішилося.
Благодійна громадська організація?
Олег Попов називає свою діяльність благодійною. Він навіть вимагав
зареєструвати минулого року у сільській раді статут благодійної організації
під назвою «Свята Русь» — дивно, що молода людина не знає порядку реєстрації
по-дібної документації. Нашим кореспондентам вдалося побачити не
зареєстрований, на щастя, статут – де вже в «загальних положеннях» зазначено,
що «Свята Русь» незалежна у своїй діяльності від органів державного та
господарського управління, політичних, релігійних, громадських об’єднань, не
підзвітна їм. (?!) А предметом діяльності БГО є провадження діяльності в
інтересах категорії установ, організацій та осіб, що потребують допомоги, з
метою розв’язання соціально-еконо-мічних, духовно-культурних, освітніх та
інших проблем регіону…
Коли сільська рада відмовила у реєстрації такої «благодійності», Олег Попов
навіть вирішив взяти участь у виборах до місцевих рад – він прагнув сам
очолити прилипчанську управу. Невідомо, що саме керувало чоловіком – невже
він не знає, що священик мирськими справами займатися не може… Однак за
Попова, за твердженням селян, проголосувало шестеро людей…
Так далі не можна…
Тим часом до Прилипчого продовжують з’їжджатися «болящі», як правило,
далеко не бідні люди. Дехто з них навіть намагався придбати в цьому селі
житло – дізналися, що є двори, де ніхто не живе. Однак селяни не поспішають
продавати чужинцям своє майно. Вони чи не щодня скаржаться сільському голові,
що бояться приїжджих та вимагають вигнати їх разом з дивакуватим наставником
за межі не лише церковної території, але й села. Але жодні вмовляння людей,
сільського голови та навіть благочинного району отця Михаїла вже нічого не
дають. Попов упродовж тривалого часу не з’являється на запрошення до
єпархіального управління та каже, що з тамтешніми пра-цівниками нічого
говорити.
У Прилипчому ж обурення наростає. Віряни не хочуть терпіти надалі «біснуватих»
— а раптом нечиста сила з когось із них переселиться до прилипчанців?
Повернути двоповерховий будинок, кажуть, можна тільки через суд – адже він
зайнятий самовільно, незаконно. До суду має звертатися громада села. Але ж
хіба можна на священика до суду подавати? Тож допоки на новоспеченому «екзорцисті»
священицький сан – намолені, як вони самі про себе кажуть, селяни навряд чи
писатимуть позовне звернення. Однак село вже готується до 100-річчя
Свято-Успенської церкви (2012 р.), і це треба робити негайно…
— Мати-церква чекає, що він схаменеться, зрозуміє, що робить і говорить не
те, — з гіркотою констатує благочинний району отець Михаїл. – Звісно, він не
має на цю діяльність благословення, і за нього треба лише молитися…
У єпархіальному управлінні відмовилися коментувати діяльність у Прилипчому
Олега Попова. Та, попри все, селяни вже скерували звернення до різних
дотичних інстанцій і сподіваються, що їхні муки невдовзі закінчаться.
І рідні зможуть повернути собі дітей, сестер та братів, котрі так тяжко
оступилися в житті. Навіть якщо доведеться звернутися до психіатрів.
Наталія Брянська
Р.S. Окремі імена з етичних міркувань змінено.
Р.Р.S. Коли готувався матеріал, з Прилипчого на-дійшла звістка, що Олега
Попова позбавлено сану священика…
-->
